Заклади освіти і науки

Новоаврамівський ліцей (Новоаврамівська гімназія)

Історія освіти в Новоаврамівці має досить глибоке коріння і давні та славні традиції. Так Новоаврамівське початкове народне училище і церковно-приходська 3-класна школа були відкриті тут ще в другій чверті ХІХ століття.

Приходська школа, відкрита у 1840 році, була однією з шести, відкритих тоді в Хорольському повіті. В школі та училищі навчалося разом 76 учнів. Навчання проводили 4 учителі та священник.

У роки буржуазних реформ 60 — 70-х років ХІХ століття сталися зміни і в освіті. У 1869 році на базі народного училища було організовано спочатку трикласну, а з початку ХХ століття чотирикласну земську школу. В обох школах тоді навчалося трохи більш 100 дітей. Спочатку земства брали на себе частину витрат по утриманню шкіл, а більшу частину витрат несло населення тих шкіл, які обслуговувалися школою. Тільки в 90-х роках земство взяло на себе витрати по утриманню вчителів, а початку ХХ століття – всі витрати.

Першою книгою для читання в учнів земської школи була «Вешние всходы» Тихомирова російською мовою. Циркуляром міністра освіти Валуєва ще в 1863 році було заборонено викладання і друкування книг рідною мовою в Україні з тієї причини, що нібито особливої української мови немає, не було і не може бути.

Випускники Новоаврамівської земської школи зберегли теплі спогади про вчителя земської школи М. Бову, вчительку Вовк.

Фото без опису У 1898 році під наглядом Хорольського повітового земства було збудовано шкільний будинок із 7 кімнат під залізним дахом. Деякі з цих кімнат призначалися під житло для вчителів. Та це приміщення не могло задовольнити потреб села. Вже в 1908 році попечитель Новоаврамівської школи писав до Хорольського земства: «Дом этот весьма неудобен для обучения. Классы очень малы. В них могут поместиться 40 мальчиков из 84. Остальные по несколько часов стоят на ногах. Окна очень малы и в пасмурные дни нельзя читать. В доме очень холодно и сыро, в классах все сидят в шубах.»

Та все ж діти прагнули до знань, навіть в таких умовах, і в 1912 році дві церковно-приходські школи та одна земська діяли в Новоаврамівці, Попівці та Малій Попівці. У 1914 році в Новоаврамівській школі було 110 учнів, у 1916 – 120 (з них 5 дівчат).

У 1917 – 1920 роках державою прокотилася Українська національна ревлюція одна влада змінювала іншу, в країні поширювалася голод, розруха, хаос. Та навіть у ці складні часи, коли, здавалося, було не до навчання, тут продовжував жевріти вогник освіти. Відомо, що в 1918 році в селі працювала гімназія.

У 20-х роках ХХ століття в Новоаврамівці проводилась кампанія з ліквідації неписьменності, під гаслом: «Кожен письменний повинен навчити одного неписьменного». Провідна роль у цій кампанії, звичайно, належала Новоаврамівській семирічній школі, її вчителяи та учням. Одним із учителів, задіяних у цій кампанії, був Никифір Гуртовий.

У 1934 році Новоаврамівську семирічку закінчило 65 осіб. У цьому ж році, враховуючи географічне розташування села, освітні тардиції та навчально-матеріальну базу школи, Новоаврамівську семирічну школу було реорганізовано в одну з перших в районі 10-річок. У 1935 році тут навчалося 442 учні, з них 2013 дівчаток.

У 1938 році в школі відбувся перший випуск 13 юнаків і дівчат з середньою освітою. Протягом 1939 – 1941 років щорічно школу закінчували по 39 – 40 десятикласників. Слід відмітити, що в деякі періоди школу відвідували учні майже з двох десятків сіл: Грушино, Ковалів, Мелюшок, Стайок, Ульянівки, Староаврамівки, Бутівців, Орликівщини, Новоіванівки, Вербино, Трубайців, Ялосовецького, Лагодівки, Великої та Малої Попівки.

В роки окупації навчання в школі на деякий час припинилося, та відновлення школи почалося одразу ж після визволення. Після закінчення ІІ світової війни Новоаврамівську середню школу закінчили і одержали атестат зрілості 786 осіб, а семирічну освіту одержали 503 учні. Вже в 1952 році в школі навчалося 540 дітей.

У кінці 50-х років (1958 – 1959) при школі було утворено учнівську виробничу бригаду, яка в 1979 році за високі врожаї овочів та профорієнтаційну роботу стала учасником ВДНГ СРСР. 10 членів бригади отримали посвідчення учасників виставки, 3 медалі юного учасника, а керівник бригади Л. І. Мошинська нагороджена бронзовою медаллю учасника ВДНГ.

У 1957 році було відкрито сучасне приміщення школи, збудоване за кошти місцевого колгоспу «Червона Зірка». У 60 – 70-х роках щороку господарство виділяло по 2 – 3 тисячі карбованців для зміцнення навчально-матеріальної бази кабінетів.

90-ті роки стали для школи, як і для всієї країни, роками випробувань. Затяжні економічні реформи, політичні зміни в суспільстві і, як наслідок, політична та економічна криза призвела до збідніння місцевого господарства, батьків, вчителів. У цей час школа, майже повністю, трималася на ентузіазмі педагогічного, батьківського та учнівського колективів.

Всупереч усьому, вдалося не лише зберегти матеріальну базу школи, а й поповнити її та зберегти традиції однієї з кращих шкіл в районі.

24 серпня 2003 року, до 12-ї річниці незалежності України, в школі відбулася подія, про яку, мабуть, мріяло не одне покоління учнів та вчителів – до школи підведено природний газ та відкрито автономну газову котельню.

18 червня 2004 року рішенням сесії № 187 Хорольської районної ради, з ініціативи директора Коротича Леоніда Прокоповича, Новоаврамівській школі було надано статус першої в районі сільської гімназії. 12 листопада 2004 року з нагоди 135-ї річниці відкриття першої школи в Новоаврамівці, 70-ї річниці відкриття середньої школи відбулася урочиста презентація Новоаврамівської гімназії.

У 2006 році гімназія поповнилася учнями Попівської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів. Ще у 1953 році, коли було об’єднано села Новоаврамівка, Попівка та Мала Попівка в один колгосп «Червона Зірка» з центром у Новоаврамівці, на території колгоспу почали діяти дві школи.

Щодо історії школи у Великій Попівці, то вона була відкрита 15 січня 1879 року в чотирьохкімнатному будинку під очеретяним дахом. У 1931 році працювала початкова школа. А з 1935 року відкрилась семирічка, що діяла у новому приміщенні. Уповноваженим президії сільської Ради по будівництву школи був Олексій Остапович Микитенко, технічне керівництво надавав молодий технік-будівельник Михайло Сергійович Проценко. Директорами школи працбвал Іващенко В. П. та Лимарь В. Д. Першими випускниками Попівської семирічки були: Герой Радянського Союзу Іван Мусійович Третяк, викладач інституту Олексій Данилович Снігур, науковий працівник Іван Павлович Браженко, учасник параду Перемоги в Москві Микола Олексійович Микитенко. У 1960 році школу було реорганізовано на восьмирічну. Школа отримала ще одне нове приміщення – майстерні виробничого навчання. Навчальний заклад очолювали Цівина Г. К., Покотило О. Ф., Іванченко О. П., Улянченко І. Г. За часів останнього директора школа стає неповною середньою школою, а згодом загальноосвітньою середньою школою І – ІІ ступенів. У 1999 році директором Попівської ЗОСШ стає Кусяка Л. М., але у 2006 році Наказом відділу освіти Хорольської районної державної адміністрації № 200 від 30.08.2006 р. навчальний заклад було ліквідовано.

У 2015 році гімназія відсвяткувала 10-річчя. На сьогоднішній день тут навчається 125 учнів із Новоаврамівки, Попівки та Малої Попівки, Ковалів, Мелюшок, Староаврамівки. Навчально-виховний процесс у гімназії нині забезпечує 23 педагогічних працівника, з них 3 — старші учителі, 8 мають вищу категорію, 2 — першу. Одного педагога нагороджено почесним знаком «Відмінник освіти». Учителі об’єднані у 4 науково-методичні кафедри: суспільно-гуманітарних та філологічних наук, природничо-математичних наук, спортивно-естетичного циклу та початкових класів.

Традиційними є предметні декади, панорами методичних ідей. Учителі займають призові місця в районних конкурсах “Учитель року”: в номінації “Англійська мова”.

До послуг учнів у гімназії є 14 класних кімнат і кабінетів, навчальна майстерня, спортзал, кабінет інформатики, добре упорядкована бібліотека, їдальня, актова зала, тренажерний зал, кімната гігієни з душовою кабіною. Поповнилася матеріально-технічна база, гімназію забезпечено інноваційними засобами навчання (зокрема, кабінет історії та географії обладнано інтерактивною дошкою), кабінет інформатики підключено до мережі інтернет. Щорічно у гімназії за рахунок спонсорської допомоги силами трудового колективу здійснюється поточний та капітальний ремонт приміщень, а саме: зроблений капітальний ремонт кімнати гігієни, кабінетів історії та географії, відремонтовано стелю у класній кімнаті 4 класу, замінено вікна у кабінеті групи продовженого дня й у харчоблоці та вхідні двері на енергозберігаючі пластикові.

Продовжують давні традиції та примножують наукові здобутки вчителі гімназії Домненко Наталія Федорівна, Кривошта Ольга Григорівна (з 01 вересня 2015 року на заслуженому відпочинку), Звірко Лариса Миколаївна, Кравченко Катерина Василівна, Димитров Володимир Пилипович, вихованці яких є переможцями районних етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін, МАН, а також призерами обласних етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад та конкурсів, літературних та мовних конкурсів.

Кожне покоління випускників Новоаврамівської школи пишається директорами: Руденком О. М., Сиротіним І. М., Ярмолою Г. П., Коротичем Л. П. (відмінник освіти України, Заслужений вчитель України), Кривоштою О. О. (відмінник освіти, учитель-методист), Руденком Л. О., Звірко Л. М.

Із вдячністю випускники згадують своїх учителів і наставників:

Могиленка Ф. О. учителя історії, який на громадських засадах 1959 року створив перший на Полтавщині народний історичний музей. Був постійним активним учасником громадського життя школи. Мав багато грамот, подяк, йому присвоєно звання "Старший учитель", "Ветеран праці". Федір Онисимович був директором створеного ним музею, у якому працював до останніх років життя.;

Тура К. С., який був одним з кращих вчителів математики Хорольського району. Із року в рік Кость Семенович забезпечував глибокі та міцні знання учнів, тісно і творчо пов’язував матеріал уроків із життям, навчав учнів самостійно і творчо мислити, багато років очолював шкільне методичне об’єднання учителів математики і фізики, був членом товариства «Знання», мав заслужений авторитет серед педагогів, батьків та учнів. Довгий час був головою районного методичного об’єднання учителів математики, очолював районну комісію з перевірки екзаменаційних робіт з математики претендентів на Золоту і Срібну медаль. Відмінник народної освіти УРСР, відмінник народної освіти СРСР;

Годзь В. Д., яка з 1967 до 1994 року ( до часу виходу на пенсію за станом здоров’я) працювала учителем історії у Новоаврамівській середній школі, старший учитель, відмінник народної освіти (1982), учитель-методист (1990);

Волошин М. П., учителя математики, яка протягом багатьох років очолювала районне методичне об’єднання вчителів математики. ЇЇ учні – постійні призери обласних та республіканських олімпіад з математики. 1986 року Марії Петрівні присвоєно звання «Учитель-методист». Нагороджена грамотою Міністерства освіти УРСР (1987), грамотою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР (1987);

Мошинську Л. І., яка працювала в Новоаврамівській середній школі учителем біології, заступником директора з виробничого навчання, з 1981 року – заступником директора з навчально-виховної роботи. Нагороджена грамотами районного та обласного рівня, грамотами Міністерства освіти України. 1985 року нагороджена значком «Відмінник народної освіти України», 1993 року присвоєно звання «Старший учитель». Керувала районним методичним об’єднанням учителів трудового навчання.

У пам’яті випускників Новоаврамівської школи завжди будуть їхні учителі, які залишили в кожному учневі частинку своєї душі.

У різні часи у школі працювали учительські подружжя. Це Приходько Валентин Панасович та Марія Петрівна, Волошин Лідія Петрівна та Григорій Макарович, Лєбєдєв Володимир Дмитрович та Єфанова Зінаїда Петрівна, Рубан Василь Маркович і Ганна Олександрівна, Голян Іван Тимофійович та Наталія Костівна, Кривошта Олександр Олександрович та Ольга Григорівна, Димитров Володимир Пилипович та Надія Андріївна.

В історії Новоаврамівської школи є також учительські династії. Це Руденко О. М. та Руденко Л. О., Домненко Н. Ф. та Гавриленко В. В., Тимошенко В. І. та Кузьменко О. С.

Новоаврамівська школа горда своїми вихованцями: генерал-майор Чорненький М. Н.; Герой Соціалістичної Праці Мовчан І. М.; генерал Тур М. С.; Заслужений працівник сільського господарства України Годзь В. О.; випускник Вищої академії вищого генерального складу, кандидат військових наук, полковник Годзь С. В.; полковник Барило М. К. (командуючий кінним полком, підпорядкованим Міністерству оборони та Міністерству кінематографу СРСР, що брав участь у зйомках історичних кінокартин); директор Лубенської фармацевтичної фабрики Безкоровайний М. Г.; Іващенко Г. А. – директор заповідника, старший науковий співробітник Інституту ботаніки Академії Наук Казахстану; Сулим І. Я. — кандидат хімічних наук за спеціальністю «Фізика і хімія поверхні», займає посаду старшого наукового співробітника, завідуюча відділу аспірантури в Інституті хімії поверхні ім. О. О. Чуйка Національної академії наук України. У 2006 році переможець конкурсу на здобуття стипендії Президії національної академії наук України для молодих вчених, у 2010 – стипендії Президента України, а також стипендії Вишеградського фонду (вересень 2013 – червень 2014, проект “Hybrid polydimethylsiloxane - modified silicas materials as protective coatings: structural and hydrophobic – hydrophilic properties”); Димитрова В. В. — доктор наук, науковець в галузі інформації та комунікації університету Ліон – 2 (Франція), викладач цього ж університету; Димитрова Л. В. — кандидат біологічних наук, науковий співробітник Швейцарського федерального інституту досліджень снігу, лісу та ландшафтів, автор 60 наукових публікацій.

Сайт Новоаврамівської гімназії: http://gimnazi-nova.at.ua

З 01 вересня 2018 року в рамках освітньої реформи було створено опорну школу на базі Новоаврамівської гімназії та дві філії опорної школи в с.Ковалі та с.Грушине.

Ковалівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Наше першочергове завдання полягає в тому, щоб добре підготувати учнів до подальшого навчання у коледжах, тенікумах. У відповідності з вимогами теперішнього та майбутнього часу, особливу увагу ми приділяємо якості викладання головних світових мов, інформаційних технологій і предметів з природознавства. В міру можливості ми застосовуємо індивідуальний підхід і прагнемо до того, щоб наші учні отримували не лише знання, але й навчилися самостійно мислити і приймати рішення, були ініціативними і гнучкими.

Місце розташування: Хорольський район, с.Ковалі, вул. Миру 105/27

Історія навчального закладу:

Згідно архівних даних у 1885 році із загальної кількості населення освіту в селі Ковалі мали тільки до 100 чоловіків та 5 жінок. І хоч пізніше відкрилася школа , але навчанням вона охопила невелику частину дітей села. В середині XIX ст. в селі для дітей заможних селян була відкрита церковно-приходська школа. В 1867 році на кошти Хорольського земства було побудовано глинобитне приміщення земської школи на дві класні кімнати. За переписом 1900 року відомо, що в селі Ковалі була земська однокласна школа. Також школа була в селі Мелюшки. В наступні роки школа бала відкрита на х. Хохулі. Її було відкрито 12 вересня 1912 року. Так у 1891 році у Ковалівській земській школі навчалося всього 70 дітей, причому, «за власним бажанням» вибуло 24 учні, а школу того року закінчило всього 8 учнів. В 1918 році земство добудувало ще дві класні кімнати, де розміщувалась початкова школа. В 1932 році початкова школа реорганізована в семирічну.Першим директором школи був Герда Василь Федорович. Вчителями в цей час в школі працювали Масловська Наталія Олексіївна, Крижка Лукерія Лукична, Масько Ілля Степанович, Кулик Олександр Юхимович, Ватуля Тетяна Федорівна, Пигор Федір Федорович.

В 1941 році навчальний рік розпочався за звичайним графіком – 1 вересня, але вже 14 вересня заняття довелося припинити, бо село окупували фашистські загарбники. В приміщенні школи загарбники розмістили поліцейську дільницю та тримали полонених. На фронти війни було мобілізовано завуча школи Марченка Сергія Савича та вчителя Гавриленка Максима Павловича ( загинули на фронтах війни).

Після звільнення села навчальний процес в школі відновився, але збереглося тільки приміщення земської школи 1867 року побудови, тому навчання проводилося в 4 приміщеннях( на даний час вони не збереглися). Так як приміщення школи були спалені, то в селі Ковалі з 1943 по 1947 роки працювала початкова школа, а семирічна школа в цей час знаходилася в селі Мелюшки. Очолювали Мелюшківську семирічну школу Тищенко Тетяна Остапівна (1943 – 1944 роки), Мороз Сергій Титович (1944- 1945 роки), Рубан Василь Маркович (1945- 1947 роки) і коли школа знову була переведена до села Ковалі, Рубан В.Ф. продовжував її очолювати до 1951 року. Потім Ковалівську семирічну школу очолювали Нагорний Тихін Федорович (1951-1952 роки), Ярмола Григорій Павлович ( 1952-1955 роки) Фененко Іван Ілліч (1955-1959 роки), Баган Людмила Миколаївна (1959- 1960 роки), Третяк Василь Кирилович (1960 – 1967 роки, 1975- 1979 роки), Голян Іван Тимофійович ( 1967 – 1975 роки), Порожнета Іван Іванович ( 1979- 1988 роки), Тур Іван Васильович (1988 – 1998 роки), Матвійченко Тетяна Валентинівна ( 1998 – 2010 роки), на даний час школу очолює Барило Ганна Григорівна – 1963 р.н., освіта вища, закінчила Полтавський педагогічний інститут ім. В.Г.Короленка в 1987 році. Вчитель історії та суспільствознавства, вища категорія, стаж – 35років, на посаді директора з 2010 року.

В 1959 році Ковалівська семирічна школа була реорганізована у восьмирічну. В 1968 році місцевим господарством збудовано нове приміщення школи на 200 учнів. В 1988 році школа реорганізована в середню. В 2010 році школа реорганізована в школу І-ІІ ступенів. Випущено зі школи з 1968 по 2012 рік - 800 учнів, за роки існування середньої школи – 222 учні. Серед випускників : Чорненький Сергій Іванович –заступник начальника обласного с/г управління по механізації; Биба Володимир Васильович – кандидат технічних наук, доцент Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка; Барило Іван Іванович – доцент Смоленського художнього університету, заслужений художник Російської Федерації; Чемерис Катерина Григорівна – кандидат філологічних наук, доцент Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка; Квітка Юрій Володимирович – віце-президент Всеукраїнської організації «Молодь проти корупції»; Барило Григорій Миколайович – заслужений працівник культури України; Стовба Василь Іванович – заслужений працівник освіти України, викладач Полтавської державної аграрної академії.

На даний час примiщення школи частково модернiзовано. Навчально-виховний процес органiзовано за кабiнетною системою, в школi є спортивний та тренажерний зали. В школi навчається 42 учнi та працює 15 педагогiчних працiвникiв, що повністю забезпечує організацію навчально-виховного процесу на оптимальному рівні. 31 березня 2011 року в примiщеннi школи почав дiяти дитячий садок „Теремок“.

Спогади жительки села Ковалі Костенко (Чех) Феодосії Кузьмівни

( 1918 року народження)

До першого класу пішла навчатися в 1927 році. Школа на той час була на місці теперішнього будинку культури. Навчала нас Масловська Наталія Олексіївна. У класі навчалося до 20 учнів. У четвертому класі навчалася у приміщенні школи, яка розташовувалася у приміщенні колишньої церковно-приходської школи ( на даний час приміщення не збереглося). Учителем був Микола Прокопович ( прізвище не пам’ятає). Школа у селі була чотирикласною, а тому далі навчалася в селі Новоаврамівка.

На місці сучасної школи був куркульський двір, а потім там була колгоспна бригада, а потім почали будувати школу.

Із спогадів вчительки початкових класів Крижки Лукерії Лукичної

У 1934 році була призначена вчителем початкових класів Ковалівської школи. Директором був Герда Василь Федорович. У старших класах працювали: Масько Ілько Степанович- учитель історії та біології, Кулик Олександр Юхимович – учитель російської мови, Кушлій Андрій Павлович – учитель математики, Ватуля Тетяна Федорівна – учитель німецької мови, Масловська Наталія Олексіївна, Тур Онисько Степанович, Куличенко Євдокія Сергіївна – вчителі початкових класів, Запорожець Євлампій Явтихійович – старший піонервожатий.

У першому класі було 35 учнів, у другому – до 45 учнів, у третьому до 40 учнів, у четвертому –від 30 до 36 дітей, було 2 п’ятих класи і один шостий.

Приміщення центральної школи було розміщене у теперішньому приміщенні Будинку культури. У цій школі навчалися старші класи. Учні початкових класів навчалися у приміщенні колишньої церковно-приходської школи. Крім того, було ще 2 приміщення школи.

У 1935 році в Ковалівську школу прийшли працювати Павлиський Павло Андрійович завучем школи, його дружина Ніна Анисимівна учителем української мови та літератури, Мандрикін Василь Тихонович вчителем німецької мови та біології, фізкультури, Сидоренко Тимофій Іванович, Сівина Іван Кузьмич.

У 1941 році розпочалася війна. Школа розпочала працювати 1 вересня і працювала до 14 вересня – часу окупації села. На час окупації частина вчителів евакуювалася, частина залишилася.

Після двох років окупації школа знову почала працювати, але під час відступу фашистських загарбників приміщення центральної школи було спалено, тому працювала лише початкова школа. Завідуючою школи Була Крижка Лукерія Лукична. Учні старших класів навчалися у селі Мелюшки, де була відкрита семирічна школа. Через 4 роки в селі Ковалі відновила свою роботу неповна середня школа.

Створення науково-методичного простору для розвитку професійної компетентності вчителя у процесі реалізації компетентнісно-орієнтованого навчання

Веб-сайт Ковалівської ЗОШ ( адміністратор Барило В.І) http://kovalivska-zosh-i-ii-stupeniv.webnode.com.ua/

Електронна адреса школи kovalishcool@ukr.

Грушинська школа

Фото без опису

Вірш присвячує рідній школі випускниця Грушинської школи 1951 року Квітка Раїса Василівна з нагоди 90 - річчя

Рідна школа

Дні минають, мов хвилинки,

Рідній школі 90-літ,

Дев'яносто творчих років,

Для життя незамінних уроків.

Ні, не забуть мені школи,

Які не трапились дива,

Грушинської семерічної школи, Фото без опису

В яку дитиною пішла.

В якій пенал, перо і зошит

Я вперше узяла до рук,

Де спалахнули вперше зорі

Ремесел різних і наук.

Де вчителі , мов ті Колумби ,

До світла вказували путь,

І сонцем пахли книги й клумби,

Бо в них була життєва суть.

Казкове слово… «Рідна школо»І восени , і навесні Фото без опису Її я зараз , як ніколи,

Так часто бачу уві сні.

Привітна, мила, світлоока,

Як сивий свідок поколінь:

Дідів, батьків, династій цілих –

Серед села вона стоїть.

І ще стоїть незламно, сміло, -

Хіба не диво? А проте –

Вже дві імперії зотліло,

А рідна школа все живе!

А рідна школа щиро, живо Фото без опису

І без відмовно, мов свіча,

90 літ – хіба не диво!

Дітей прекрасному навча!

Ще за життя не раз, я знаю

Хай свідком будуть небеса,

Тебе, як неньку, я згадаю

І по щоці біжить сльоза.

І не зітруть тебе ніколи

Ні примхи влад, ні часу плин –

Хвала і слава рідній школі! Учителям її уклін»

Історія Грушинської школи

В селі Грушине в 1896 році була заснована трикласна церковно-приходська школа. В 1904 році вона була перейменована на земську, в якій навчалося близько 60 учнів. 1908 році для школи громадою збудували приміщення на одну класну кімнату і квартиру для вчителів. На кошти сільської громади в 1914 році була збудована двоповерхова школа на три класні кімнати і три кімнати для вчителів. В той час у школі навчалося до 120 учнів. До 1932 року школа була початковою і мала чотири класи. В 1932 році відкрився 5 клас, а в 1935 році був перший випуск сьомого класу. Так школа стала семерічною, якою була аж до 1960 року. Першим директором семирічної школи був Бова Іван Федорович, а потім Марченко Сергій Савович. Учителями 30- х років були: Левченко Іван Микитович, Левченко Ліза Павловна, Зубківський Павло Іванович, Бова Параска Василівна та інші.

В 1932 – 1933 роки були найчорнішими і історії нашої країни. В світі не зафіксовано голоду подібного тому що випав на долю народу, що насиляв одну з найродючіших, з найблагодатніших земель. Не обменула ця біда і наше село. Більш як 200 чоловік померло з голоду в селі Грушине. Майже всі вони були учнями нашої школи. В пам'яті селян і досі живе прокляття тим, хто знущався над долею народу.

В 50-х роках директорами Грушинської школи були Дарюга Василь Михейович та Третяк Василь Кирилович. В школі навчалося до 168 учнів.

В 60-х роках стала Грушинською восьмирічною школою. В ці роки директорами школи були Третяк Василь Кирилович та Баган Людмила Миколаївна. Навчалося у ті роки від 113 – 133 учнів.

В 70-х роках директори школи – Громов Микола Олександрович та Носенко Олексій Іванович.

В 80 -х роках носила школа назву Грушинська восьмирічна, а в 90-х роках перейменована в Грушинську неповну середню школу. Директором школи в 80-х та 90-х роках працював Носенко Олексій Іванович. В ці часи в школі навчалося від 100 – 70 учнів.

У 1999 році Грушинську неповну середню школу перейменовано в Грушинську середню загальноосвітню школу І – ІІ ступенів, а з 2005 року - у Грушинську загальноосвітню школу І – ІІ ступенів.

З 2001 по 2002 року працював директором школи Бражник Віктор Вікторович, а з 2002 року по 2015 рік була директором Чех Людмила Іванівна. 2015 – 2016 навчальний рік виконувала обов’язки директора школи Бабенко Віра Іванівна . За ці роки кількість учнів зменшилось.

З 2016 року Грушинську ЗОШ І – І ступенів перейменовано на Грушинську ЗОШ І ступеня.

З 01 вересня 2018 року на базі Грушинської ЗОШ створили дитячий садок - Дошкільний підрозділ Грушинської філії І ст. Опорного закладу "Новоаврамівський ЗЗСО І-ІІІ ст.".

ДНЗ "Теремок" с.Ковалі

Дошкільний навчальний заклад „Теремок“ с. Ковалі розпочав свою роботу 31 березня 2011р.

Розміщується дошкільний заклад у приміщенні Ковалівської загальноосвітньої школи I – II ступенів.

Заклад розрахований на 27 місць.

У дошкільному закладі функціонує різновікова група загального розвитку. Наповнюваність групи становить – 15 дітей.

Фото без опису Дошкільний заклад працює за п’ятиденим робочим тижнем протягом 9 годин.

Адреса дошкільного навчального закладу:

вул. Миру 105/27 село Ковалі

Хорольський район

Полтавська область

Електронна адреса: teremok.kovali@ukr.net

Навчально – виховний процес у закладі визначається Базовим компонентом дошкільної освіти (нова редакція), Програмою розвитку дитини дошкільного віку “Українське дошкілля ” та програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку “Впевнений старт”.

Головне завдання у своїй роботі педагогічний колектив вбачає у створенні доброзичливої психологічної атмосфери, сприятливої для всебічного і гармонійного розвитку особистості дитини дошкільного віку